| Стара праска на вугіллі... |
|
Стара
праска на вугіллі та фотографія - все, що залишилося на згадку рідні
від знаменитої розвідниці - костопільчанки, котра попередила про
підготовку замаху на лідерів держав антигітлерівської коаліції:
Сталіна, Рузвельта і Черчілля
На сторінках газети “Віче Костопільщини” неодноразово друкувались матеріали про одну з найуспішніших жінок-розвідниць II світової війни, нашу землячку, Марію (Майю) Мікоту. Хоча понад шістдесят років поспіль жоден з членів її родини не наважився дати хоча б невеличке інтерв’ю для засобів масової інформації. На це були вагомі причини. Мені дуже приємно, що я виявився першим і єдиним журналістом, якому погодився розповісти гірку правду життя рідний брат знаменитої розвідниці Іван Макарович Мікота. В черговий раз ми зустрілися з ним напередодні трагічної дати - 65 річниці з дня загибелі легендарних розвідниць Марії Мікоти та Лідії Лісовської. - Іване Макаровичу, - запитую сивочолого ветерана, - чому ви відмовляєтеся від спілкування з пресою протягом доволі тривалого часу? Адже вам, свідку багатьох цікавих, неординарних та трагічних подій, є про що розповісти. - Якби не ваші статті та книги, де йде мова про моїх сестер, я б і надалі мовчав, - відповідає Іван Макарович, запалюючи цигарку. Та, мабуть, прийшла пора розповісти. Після того, як у жовтні 1944 року з Марією і моєю двоюрідною сестрою Лідією Лісовською по-звірячому розправилися їх вчорашні соратники, члени нашої родини зрозуміли: те саме можуть вчинити і з нами. Адже ніхто, наприклад, не знає, що в той момент, коли моя люба сестричка Марійка працювала на три розвідки (1941-1944 р.), я теж знаходився у Рівному. Робив на пакетній фабриці підприємства “Пакетаукціон”, а поряд зі мною працювали бійці-розвідники партизанського загону «Переможці», які на чолі з Миколою Кузнецовим вчинили замах на заступника гаулейтера України, керівника цього підприємства, Курта Кнута... Що моя двоюрідна сестра Валентина, яка зібралася на похо-вання Марії Мікоти і Лідії Лісовської, вночі була попереджена невідомими особами про те, що у випадку її присутності під час поховання, з нею вчинять те ж саме... А рідні сестри, Зоя і Ганна, які викрили злочинців, що під виглядом вояків УПА грабували місцеве на-селення, щоб врятувати собі життя, вимушені були втікти на постійне місце проживання аж до Бердянська… Особисто я, щоб уникнути переслідування та чисельних допитів у відповідних органах, попросився добровольцем у діючу армію. (Воював з німцями, китайцями, японцями, служив шість з половиною ро-ків, аж до 1951 р.). Повернувся додому нагороджений бойовими орденами та медалями. Не до інтерв’ю було нашій родині, на жаль, не до інтерв’ю. Та й, читаючи чисельні книжки знаменитих партизанських командирів, я знаходив дуже мало правди. Наприклад, для чого усі розвіддані, які добула Марія Мікота, а саме: підготовку до замаху та Сталіна, Рузвельта і Черчілля у Тегерані, виробництво та застосування німцями надсекретної зброї-ракет «Фау 1», підготовку до замаху на німецьких генералів фон Зейдлиця та фон Даниельса, які перейшли на сторону ра-дянських військ з метою відсторонення Гітлера від влади, підготовку операції військ СС проти місцевого населення, викриття спецагентів розвідок різних країн та багато іншого було приписано як заслугу розвіднику –диверсанту Миколі Кузнецову? Адже звання Героя Радянського Союзу він би отримав і за свої терористичні акти. Або навіщо приписувати загибель сестер упівцям чи невідомим бандитам та засекречувати справу, яка знаходиться у Москві аж до 2025 року? Для чого з хати батька було забрано всі особисті речі Марії? Винесли навіть нагородний лист на орден Вітчизняної війни II ступеня та мої нагороди. Сьогодні на згадку про любу сестричку в мене дивом залишилася лише стара праска на вугіллі, якою вона дуже полюбляла прасувати свої сукні, та одне фото. А кому заважала назва вулиці у Костополі, яка носила її ім’я? Скоріше за все, дітям сексотів та переходьків, які на початку 90-х років перефарбувалися в жовто-блакитні кольори. Сучасні журналісти та історики теж роблять багато помилок. Наприклад, доволі відомі московські та й рівненські автори пишуть, що жила наша родина на костопільському селі, хоча насправді ми все життя прожили на вулиці Кривій. Або що наш батько, Макар Мікота, був залізничником. Так, він деякий час працював на залізниці, але решту життя - на бойні. Був і робітником, і завідувачем. На державній бойні, що належала магістрату при поляках, під час окупації при німцях, після звільнення України – при радянській владі. Прожив довге життя, помер у 92 роки. Пишуть про наше злиденне дитинство. Було воно важким, але не більш злиденним, ніж у інших, таке саме, як і в решти населення у ті важкі часи. На жаль, наша мама, Розалія, померла при по-логах і батько залишився з п’ятьма дітьми на руках. Старшому брату Володимиру тоді було вісім років, мені - три, сестрі Ганні – дванадцять, Марії - п’ять, Зої – один рік. За нами, поки батько був на роботі, доглядала двоюрідна сестра Броніслава, їй допомагала Ганна. Звичайно, не кожен чоловік витримав би таке. Але батько був мужнім та зміг поставити нас на ноги. Всі діти були нагодовані та одягнені, ходили у школу, яка була розташована поблизу церкви. Я з семирічного віку пас корів у людей, за що отримував гроші. Коли підріс, працював баночником на склозаводі (видував банки), згодом з 1939 по 1941 роки - в МТС. У нас у дворі по вечорах завжди дуже любила збиратися молодь з Кривої, Польової, Залізничної та інших вулиць. Співали пісні, спілкувалися. Згадую, як полюбляла такі вечорниці Марія. Вона завжди дуже ре-тельно готувалася до таких зустрічей, старалася якомога краще вдягтися та завжди добре вигля-дати. Дуже багато хлопців залицялося до неї, що в подальшому, в період фашистської окупації, ледь не зіграло з нею фатальної долі. Місцеві поліцаї за погордливий характер та відмову у спілку-ванні з ними спромоглися занести її до списків тих, кого відправляли на роботу до Німеччини. Врятувала сестра Ліда… - Іване Макаровичу - , задаю чергове запитання , - як знаменита Лідія Лісовська познайомилася з батьком всесвітньо відомого політика, Володимира Жириновського, Вольфом Ейдельштейном? - Мій батько, Макар Мікота, поставляв кров тварин з бойні на фанерну фабрику Іцхака Ейдельштейна. З неї там виготовляли клей для фанери. Макар та Іцхак були у доволі дружніх стосунках. У ті часи людей не ділили на євреїв, українців, поляків та росіян. У нашому інтернаціональному містечку всі жили дуже дружно. Можливо, батьки їх і познайомили, я тоді ще був надто малий. Але з розповідей знаю: Ліда і Вольф познайомилися на костопільському стадіоні (Боїську) під час спортивних змагань. До війни, при поляках це було улюблене місце відпочинку місцевих мешканців. На жаль, довелося нам разом з батьком стати свідком розстрілу єврейської громади міста у серпні 1941 року. Ці масові розстріли фашисти провели за стадіоном та поряд з бойнею, де працював батько. Важко підібрати слова, щоб описати ті жахливі події. На все життя я запам’ятав страшне видовище: ми, українські підлітки, заховалися за забором бойні, поряд були викопані здоровенні рови, куди підганяли на розстріл євреїв. Одна із знайомих дівчат, що знаходилась серед приречених, гарна, юна, з дуже довгим чорнявим волоссям, у відчаї впала в ноги фашисту і почала своїми косами чистити йому чоботи. Німець відштовхнув її, а вона продовжувала робити те саме. Нарешті, він не витримав, і відштовхнув її ногою у інший бік від ями. Поки відбувався розстріл, дівчині вдалося заховатися за деревами і втекти. Лише їй одній вдалося врятуватися з кількатисячної юрби людей. До речі, врятувала єврейське немовля, доньку своєї знайомої у Рівному, і Лідія Лісовська, за що її тоді могли стратити у будь-яку хвилину. Чотири роки дівчинка жила разом з нею на вулиці Легіонерів, 15, залишилась живою. Сьогодні вона проживає у Рівному, має сім’ю, але, на жаль, ми майже не спілкуємося. Іван Макарович розповів мені ще багато цікавого з життя Костополя минулого сторіччя, про події ІІ світової війни, маловідомі і невідомі подробиці з біографій легендарних розвідниць Марії Мікоти та Лідії Лісовської. Олександр НАМОЗОВ, історик – дослідник, письменник  З історії...  З історії... |
| Наступна > |
|---|